ЕКСТРЕМАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА: ВИЖИТИ В «ГАРЯЧІЙ ТОЧЦІ»

ЕКСТРЕМАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА: ВИЖИТИ В «ГАРЯЧІЙ ТОЧЦІ»

22.07.2014

Переклад і адаптація – Марʼян Житарюк

Не кожен журналіст щоденно стикається з підвищеною напруженістю та ризиком для життя. Одначе, по-перше, ніколи не знаєш, куди саме тебе закине «жага інформації» наступного разу, а по-друге, поганий той журналіст, який боїться цікавитися чужими справами.

Ось декілька порад щодо поведінки в «гарячих точках», корисних у багатьох ситуаціях.

Ці рекомендації розроблені в Центрі екстремальної журналістики. Попри, здавалося б, їхню зрозумілість та чіткість, вони досить дієві, допомогти порятувати життя та здоров’я не одному представникові друкованих та електронних ЗМІ.

1. Дотримуйтеся даного слова. Якщо обіцяли комусь не називати його ім’я в публікації, то дотримайтеся обіцянки. Якщо домовилися показати текст майбутньої публікації до оприлюднення в мас-медіа, тоді треба дотримати слова. Немає нічого такого, що виправдало б відверту та свідому брехню в журналістському матеріалі. Підтасування фактів, пересмикування, фальсифікація – за це можуть позбавити навіть життя…

2. Не торгуйте зібраним компроматом. Найбільш тривожний час для журналіста – період між збиранням, підготовкою матеріалу і його публікацією. На цьому етапі ви – небезпечний носій інформації для тих, кому її оприлюднення невигідне. Перед розголосом з вами можуть спробувати «домовитися». Навіть якщо дуже хочеться «продатися», не поспішайте. Справа навіть не в етичних нормах. З «писаками», які продаються, зазвичай не церемоняться…

3. Якщо вас взяли в заручники, не чиніть опір. Протидія стимулюватиме жорстокість викрадачів. Краще просто будьте уважні й запам’ятовуйте людей, обстановку, дорогу, по якій вас везуть. Але не виказуйте свою уважність. Якщо впізнали когось із викрадачів, не признавайтеся, інакше живим вас можуть не випустити. За найпершої нагоди постарайтеся повідомити про себе.

Важливо так само вміти враховувати досвід тих колег, які вже побували в небезпечних ситуаціях.

Вельми корисними для журналістів можуть бути тези Юрія Романова, автора книги «Я знімаю війну... Школа виживання»:

1. Сміливість – чудова риса, якщо вона не межує з дурістю і безглуздям. Тобі важливо не тільки зняти сюжет, а й оприлюднити його.

2. Не ризикуй марно і не змушуй інших через тебе ризикувати життям.

3. Зброя і камера несумісні. Ніколи і ні за яких умов в зоні бойових дій не озброюйся. І не бери в руки зброї навіть жартома.

4. Будь щедрим – поділися з колегами інформацією, шматком хліба і ковтком води. Завтра вони допоможуть тобі.

5. Забудь про регулярне і повноцінне харчування. Завжди краще мати замість зайвого бутерброда «зайвий» об'єктив або плівку.

6. Якщо є можливість вибирати супроводжуючого, вибирай не найсильнішого і не найспритнішого, а найспокійнішого і найбільш урівноваженого. Цей не підставить сам і не дасть зробити того ж тобі.

7. Не помилися, відповідаючи на питання: «Кого ви репрезентуєте?». Якщо видання або телеканал занадто політизовані і підтримують якусь одну сторону в конфлікті, то помилкова відповідь смертельно небезпечна.

8. Не будь піжоном. Не одягай нове і дуже модне. Тебе можуть убити тільки через мародерство, тобто з метою подальшого заволодіння твоїми хорошими черевиками-чобітками-джинсами-курткою…

9. Будь розумним боягузом. Поки ти боїшся – ти якось оберігаєшся.

10. Тримайся подалі від відомостей про чисельність військ, кількості і виду озброєння та інших «шпигунських» штучок, навіть якщо тобі будуть їх пропонувати. Не виключена підстава або провокація. Всі ці відомості отримуй офіційним шляхом.

11. З настанням темряви будь на «базі» - в готельному номері, штабі, госпітальної наметі, окопі – як пощастить. Всі пересування в темряві – тільки з супроводжуючими, яких знають в обличчя і які знають паролі....