ЗАХИСТ ЖУРНАЛІСТІВ (НА ПРИКЛАДІ ВВС)

Захист журналістів (на прикладі ВВС)

А) перед виїздом.

Визначення небезпечних місць.

Небезпечне місце – будь-яка місцевість з можливим високим рівнем ризику для життя і безпеки .

Небезпечні місця – місцевості з винятком високим рівнем ризику, дуже часто – місця бойових дій, місцевості з ненормальним високим рівнем ризику, дуже часто – умови безпорядку і дій партизанських загонів.

Відповідальність голови представництва

Перед відправкою до місцевості, яка вважається небезпечною, відповідальна осрба повинна скласти пам’ятку з такими даними:

n  Мета поїздки;

n  Загальна кількість залучених осіб, разом із обслуговуючим персоналом і перекладачами;

n  Тривалість поїєдки;

n  Маршрут і транспортне забезпеченння ( можливі варіанти і конкретно визначені);

n  Житлові умови (можливі варіанти і конкретно визначені);

n  Транспортне забезпечення в умовах безпосередньої праці;

n  Допомога місцевих (перекладачів, обслуговуючого персоналу).

Голова представництва повинен також заповнити документ про можливий рівень ризику, який має містити такі дані:

--деталі про потенційний ризик;

підтвердження матеріальних відшкодувань редакційному колективу;

підтвердження того, що кожен пройшов навчання з правил безпеки ВВС;

підтвердженя того, що кожен ознайомився із роботою захисного спорядження;

пидтвердження того, що кожен пройшов інструктаж щодо дій в непередбачених ситуаціях;

підтвердження того, що кожен слухатиметься будь-якого наказу керівного ограну, що працюватиме  на даній території.

Початкова підготовка журналістів

Журналісти, яких скеровують на роботу дло небезпечних територій, повинні прослухати такі курси: Ворожа місцевість (опис можливого ризику), перша медична допомога у воєнний час, правила їзди на бездоріжжях.

Під час представництва

1. Послідовність дій:

“Польовий” координатор, який відповідає за усіх працівників ВВС, які працюють на даній території, повинен :

завжди знати про дії усіх працівників ВВС в межах роботи;

спрогнозувати можливий ризик відповідно до розташування військ:

підтримувати оптимальний режим роботи:

перевіряти, чи увесь особовий склад ВВС та місцева підтримка повністю забезпечені засобами безпеки для роботи:

перевірити, чи кожен працівник ВВС пройшов навчання, відповідну підготовку і має знання з правил безпечної роботи:

підтримувати зв’язок з керівництвом ВВС у Великобританії, інформувати його про усе:

перевіряти медичне укомплектування.

На полі

2.1 Вибір лідера команди

Лідер команди – особа, відповідальна за безпеку довірених їй людей.

2.2 Відповідальність лідера команди

Він повинен перевірити, чи

транспортні засоби, які можуть бути використані, повністю готові і споряджені (включаючи медичні засоби):

усі члени команди, які вирушають на транспортних засобах, повністю споряджені:

засоби зв’язку (радіотелефони, мобільний, супутниковий) є в транспортних засобах у робочому стані:

“польовий” координатор перед від’їздом знає про мету поїздки, можливий час прибуття на визначені пункти, можливий час повернення:

“польовий” координатор знає про можливі зміни в роботі:

місцева підтримка теж повністю споряджена відповідно до вимого ВВС, що усі вони пройшли відповідну підготовку:

усі члени команди згідні з будь-якими можливими змінами у плані роботи:

Усі члени команди використовуватимуть свої засоби безпеки правильно і в потрібний момент:

Будь-хто, хто є пасажиром чи не членом команди ВВС, але їде на їхньому транспортному засобі, теж повністю споряджений і повідомлений про умови поїздки.

Після поїздки

Після повернення до Великобританії з небезпечної території, кожен повинен написати звіт, подати одержану нову інформацію і поради щодо правил безпеки.