Робота військового журналіста сьогодні практично нічим не відрізняється від того, що роблять цивільні воєнкори. «Сподіватися на додатковий ексклюзив, ідучи в армію, журналістам не варто, – каже досвідчений військовий медійник, спеціальний кореспондент Центральної телерадіостудії Міністерства оборони Олександр Візгін. – Утім, армійська журналістика має свою специфіку». В чому саме ця специфіка полягає, Олександр поділився із інформаційною службою НСЖУ, пише «Obozrevatel».
Журналіст із відеокамерою і зброєю
– Військовий журналіст – це людина у формі й погонах, а отже він не має того широкого вибору тем, як цивільний, – каже Олександр. – Але цей аспект нашої служби я б не перебільшував. Військовий журналіст так само, як і цивільний, приїжджає до бійців, так само з ними спілкується, так само готує матеріал. Тільки відповідальність більша. І ще – військовий журналіст, крім відеокамери, має при собі зброю. Тому носить звичайний військовий бронежилет, не маркований написом «Преса»…
За словами Візгіна, цивільним журналістам, як правило, потрапити кудись на передову навіть простіше, ніж військовим.
– Командири на місцях усвідомлюють, що є військові, а є журналісти, і з одними треба поводитися так, а з другими – отак. А що таке «військовий журналіст» і як треба поводитися з ним, усвідомлюють не завжди, – каже Олександр. – Тому часто буває так, що цивільних пропускають уперед, а військових змушують чекати…
Вважається, що військовий журналіст мусить бути пропагандистом. Олександр Візгін переконаний, що… так і є! Але зараз, коли Україна піддається незаконній і неспровокованій агресії, більше не працюють відомі «стандарти ВВС», коли обов’язковим є подання позицій обох сторін конфлікту. Українському пропагандистові навіть вигадувати нічого не потрібно: достатньо показати правду. Тобто, з одного боку, військові журналісти виробляють пропаганду, а з другого – ця пропаганда нічим не відрізняється від реальності.
Сьогоднішні військові журналісти – прямі спадкоємці тих, хто в попередні війни крокував крізь вогонь і холод «із «лейкою» і блокнотом, а то і з кулеметом». Хіба що оснащені краще – мають мобілки й цифровий зв’язок. Утім, зауважує Олександр, додаткові можливості створюють і додаткові виклики: мобільного зв’язку в найвідповідальніший момент може і не бути…
– На фронті таке трапляється постійно. Далеко не всюди є зв’язок, не всюди можна під’єднатися до «старлінка», не скрізь є електрика, навіть на базах. Тому ти можеш оперативно зняти матеріал, а передати його в редакцію – зась, – каже журналіст. – З іншого боку, деінде можна й у прямий ефір вийти.
Немає коментарів:
Дописати коментар